березень 2016
Гендиректор інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа розповів Фокусу, чому реформи в країні буксують, хто міг би стати ефективним прем’єр-міністром і яким інвесторам зараз більше цікава Україна.
Ігор Мазепа – один з небагатьох інвестиційних банкірів, який не захотів піти на держслужбу. Але в стороні від того, що відбувається він все одно не стоїть. Будучи в хороших відносинах з главою Адміністрації президента Борисом Ложкіним, Мазепа досить часто відвідував АП, де давав рекомендації по претендентам на високі посади. З неофіційним “рекрутером” президентської Адміністрації ми зустрілися в день вердикту Кабміну Арсенія Яценюка в парламенті. Ігор Мазепа не приховує, що спектаклем у Верховній Раді відверто розчарований.
Останнім часом великі бізнесмени часто критикують дії влади – Захур, Тарута, Кардаков. Ви разом з ними в опозиції?
Я не те що б в опозиції, але дуже негативно ставлюся до того, що відбувається. Очевидно, що за жалюгідний стан економіки і бізнес-клімату відповідальні як на прем’єр, так і на президент. Та низка договірняків і компромісів, на які політична еліта пішла ще в середині 2014 року, привела до ситуації, що жодна реформа повноцінно не проходить. Два лідери країни не знайшли політичної волі, щоб лити воду на один млин. Тому оцінка за реформи в країні – трійка.
Проте всі намагаються сподобатися електорату. Відстоюють низький пенсійний вік, але нічого не говорять про високу смертність, закривають очі на низьку продуктивність села, але бояться навіть клаптик землі передати в приватні руки. І найгірше, що це все це озвучується людьми, які повинні робити прямо протилежні речі. Як може міністр соцполітики виходити на публіку і говорити, що він категорично проти підвищення пенсійного віку? Адже це він повинен проводити пенсійну реформу, щоб уникнути хронічного дефіциту бюджету Пенсійного фонду. При цьому пенсіонери отримують принизливо маленьку пенсію в розмірі 45 доларів на місяць.
Незважаючи на критику, Яценюк втримався в кріслі прем’єра. Далі щось зміниться на краще?
Ситуація з відставкою міністра економіки Айвараса Абромавичуса сколихнула наше політичне болото. Настрої в суспільстві загострилися, а влада сильно залежить від них. Тому зараз я оцінюю ситуацію краще, ніж три місяці тому. Що стосується Яценюка, то вважаю, час показав, що він не може бути прем’єр-міністром. Дивуюся, як можна так чіплятися за владу?! Але думаю, до кінця року ми ще побачимо одного-двох нових прем’єрів.
Світлі плями нинішньому в уряді ви бачите?
В уряді, напевно, в меншій мірі. У Мінекономіки теж були досягнення. Перш за все, це реформа держзакупівель і запуск системи електронних торгів ProZorro. Але в цілому, уряд відпрацював досить слабо.
Як мені здається, на своєму місці точно знаходиться глава НБУ Валерія Гонтарєва. У неї є чіткий прозорий курс з оздоровлення банківської системи. З ринку вже виведені “ліві” банки, які займалися відмиванням грошей або просто не виконували банківських функцій. Решта банки НБУ поки підтримує високою ставкою за своїми депозитними сертифікатами, і це допомагає їм подолати важкий час. Звичайно, валютні обмеження НБУ можна критикувати, але з таким тиском на платіжний баланс країни скасувати їх зараз можливості немає.
Крім Гонтаревої, ще деякі глави держкомпаній. Наприклад, Коболєв в “Нафтогазі”. З ним газовий ринок почав набувати цивілізованих обрисів. Нарешті країна домоглася диверсифікації поставок газу, було введено ринкові тарифи й паралельно субсидування малозабезпечених. Бюджет сильно заощадив на цьому.
Йдучи у відставку, Абромавічус рекомендував призначити прем’єр-міністром нинішнього міністра фінансів Наталію Яресько. Це хорошо кандидатура?
Було б добре. Гіпотетично вона могла б стати одним з кращих прем’єрів в нашій історії. Хоча я ставлю під сумнів її адміністративні можливості управляти таким величезним бюрократичним держапаратом, який є в Україні. Ну, і звичайно, хотілося б від неї більш рішучих кроків у податковому реформуванні.
Ставку ЄСВ в 2 знизили до 22 рази%. Мало?
Податкова реформа була недалекоглядною. У нас адже культура сплати податків в країні відсутня. Одна справа, коли ти платиш податки і розумієш, що ці гроші йдуть на освіту і дороги, а інша – коли, ти впевнений, що їх розбазарять або розгребуть по кишенях. Тому потрібно було і ЄСВ, в тому числі, знижувати ще. Не кажучи вже про інші податки, деякі з яких навіть підняли.
Приміром, у нас велике питання до акцизам. Всі уряди наступають на одні й ті самі граблі, коли підвищують їх ставки. Але це ілюзія, що можна будь-яку дірку в бюджеті залатати акцизом на нафтопродукти, спирт і тютюн. Ми вважали, що за останні 8 років акциз на алкоголь виріс більш ніж в 3 рази, а збір до бюджету від нього знизився на 3,8%. В результаті ми вже дійшли до того, що 50% цього ринку в тіні. Саме так, як третя частина ринку нафтопродуктів і тютюну.
Вас вважають одним з неформальних рекрутерів в Адміністрації президента. Ви до сих пір надаєте вплив на призначення у виконавчій владі?
Я давав свої рекомендації по деяким людям, зокрема, інвестбанкірам, яких добре знаю. Але з визначенням “рекрутер АП” я не згоден. Тим більше, в останні місяці не часто буваю в АП – розчарувався, нічого там робити зараз. Ілюзія і романтизм, що я можу стати частиною процесу змін, пішли разом зі змінами.
Ви від зацікавленості в політичній діяльності постійно відмовлявся в інтерв’ю. Але на минулих парламентських виборах намагалися пройти в Раду за списками Партії Сергія Тігіпко. Навіщо?
Від політики відмовляюся і буду відмовлятися. Участь в минулих виборах в Раду була непорозумінням. Зараз я розумію, що це саме так. Якби зараз була чергова парламентська кампанія, ні за що б не брав участі в ній.
А якби запропонували посаду в уряді?
Ні-ні, закінчив з цим. Краще когось порекомендую (сміється).
Вже більше року в Адміністрації президента виношують ідею про створення донорського фонду для підвищення зарплат держслужбовцям. Стали б донором?
Точно став би. Але мені, з точки зору свого бізнесу, ближче регулятори фінансових ринків. Тобто платити зарплату яким завгодно чиновникам я не згоден, але якщо це буде точковий внесок для НБУ або Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, то я б матеріально взяв участь. 30 тисяч доларів на місяць було б не шкода віддати.
Мене якось дуже вразив сюжет у Савіка Шустера, де Юлія Тимошенко критикувала Андрія Коболєва за те, що у нього зарплата 30 тис. гривень, а в країні війна. Мовляв, ах, який негідник. Але якщо цей менеджер економить за рахунок диверсифікації поставок газу мільярди доларів, то його ринкова ціна повинна вимірюватися мільйонами доларів.
Ви приєдналися до неформального клубу великих бізнесменів «Українська бізнес ініціатива», учасники якого пообіцяли таємно не фінансувати політиків і чесно платити податки. За цими заявами щось коштує, крім пафосних слів?
За ними, перш за все, стоїть небажання бізнесу миритися з суспільним ставленням до підприємця. Ми хочемо, щоб у нового покоління були нові пріоритети. Щоб вони не шукали легкого заробітку в мантії судді або міліцейській формі. Тому ми хочемо підтримати розвиток приватного підприємництва та плануємо створити фонд розміром близько 10 млн доларів, який буде фінансувати різні програми. Хочемо таким чином звести підприємця в статус «священної корови». При цьому я розумію, що під Української бізнес ініціативою підписалися далеко не святі люди. Але для мене більш важливим є питання, не де ти зараз, а куди ти йдеш.
Уряд запланував на цей рік велику приватизацію. Будете виступати радником або покупцем?
Думаю, і так, і так. Економіка на дні, саме час зайнятися творенням. Нам зараз цікаві кілька сфер, в тому числі медицина і фармацевтика, енергозбереження та енергетика. IT зараз просто на піку, незважаючи на всі міліцейські рейди. Величезні перспективи у агросектора. Україна в робочому сценарії може вийти на урожай в 100 млн тонн зернових за рахунок модернізації. Якщо ви політаєте над країною, то побачите, що у нас засіяно і обробляється буквально кожен клаптик землі. Але 70% техніки морально застаріле, фізично – тим більше. Якщо почати приносити туди технології, це б дасло органічне зростання продуктивності праці до 10% в рік.
У нас під керуванням зараз є фонд в $40 млн, а якщо приватизація дійсно стартує, то він ще виросте. Вигідно перепродати об’єкт можна навіть швидше ніж за 3-4 роки. У багатьох секторах економіка через кризу відбувається консолідація, а це можливість швидкого зростання.
Оптимістичні плани. А у вас в кризу заробітки хіба не впали?
Навіть виросли. З’явилися нові індустрії, на яких можна заробляти. Приміром, реструктуризація боргів. За нашими оцінками, 70% бізнесів зараз знаходяться в такому поганому стані, що відчувають проблеми навіть з оплатою відсотків. Крім того, котирування українських євробондів зараз дуже волатильні, а волатильність завжди дає можливість заробити.
Останнім часом часто звучить така думка, що приватизація в Україні більше цікава східним інвесторам, ніж західним. Правда?
Так, у інвесторів, які менш чутливі до ірраціонального регулювання або корупції, буде більший купівельний апетит, ніж у західних компаній з високими стандартами корпоративного управління. Не виключаю, що той же Одеський припортовий завод можуть купити якісь китайські або індійські інвестори.
