жовтень 2015
Ігор Мазепа: Спроба утримати капітал усередині країни відштовхує прихід нового, свіжого капіталу
Напередодні місцевих виборів журналісти Грушевського, 5 зустрілися з одним із найвпливовіших інвестбанкірів країни.
Про інвестиційний портрет України, про доцільність політики НБУ та правдивість передвиборчих обіцянок кандидатів розповів інвестиційний банкір та генеральний директор Concorde Capital Ігор Мазепа.
Ігоре, в наскільки жалюгідному стані зараз знаходиться інвестиційний клімат в Україні?
Відчуття змішані. Тижня два тому я побачив тут у «Парусі», у ресторані, китайців. Було очевидно, що вони не є туристами. Вони були без звичних парасольок, фотоапаратів та захисних масок і мали серйозний вигляд. Пізніше я побачив у нас в офісі цих хлопців, мої колеги робили їм якусь презентацію. Я здивувався, бо не бачив інтересу з боку азіатів до України останніх років п’ять, напевно.
Це багато про що говорить. Наприклад, у рейтингу Global Competitiveness Index у 2013 році економіка України була на 84 місці, у 2014 – на 76, а зараз – на 79. .З одного боку, це говорить, що ми трохи вище або краще. З іншого боку, ми, як і раніше, пасемо задніх. З одного боку, Україна виглядає як країна демократії, яка перемогла, де вільно проходять вибори і де закінчилася війна. З іншого боку, розгул корупції, неефективність державної влади, відсутність реформ та відповідальності за ухвалені політичні та економічні рішення даються взнаки, і, як результат, ми за 2 роки втратили близько 20% ВВП. Це у реальному вираженні. А якщо в доларах – то всі 50%!
Напевно, ми напередодні майбутнього зростання. Я думаю, і, схоже, є консенсус провідних західних та українських економістів, що економіка країни зросте до 3%. Це дані Світового банку, МВФ, Concorde Capital, але цього катастрофічно недостатньо. Зростання має бути активнішим. Все, що стосується України та того, як ми виглядаємо в очах інвесторів – це мікс різних відчуттів: все погано, на дні, напередодні зростання. Перші інвестори починають намагатися цікавитись Україною. Думаю, що зростання можна очікувати у тих галузях, які цікаві й у середньостроковій та довгостроковій перспективі. Це більше пов’язано із внутрішнім споживанням, фармацевтикою, медициною, IT, енергетикою. До речі, це не стосується біржових товарів. Тому що все, що стосується біржових товарів, швидше за все, опускатиметься нижче, нижче і нижче. Але це не означає, що це погано. Це означає, що українські бізнесмени, орієнтовані на біржові товари, будуть змушені застосовувати більш ефективні технології, щоб зменшити свої витрати. Тому що ціни на руду, метал, зерно продовжуватимуть далі падати.
Наскільки наявність окупованих та неконтрольованих територій зменшує Україну в очах інвесторів?
З точки зору промисловості – це близько 20-25% експорту. Істотно зменшує з погляду споживчих ринків, разом із Кримом – приблизно на 30%. Загалом це негативно впливає на економіку нашої країни, зокрема, це призвело до падіння доларового ВВП на 50%. Коли ми говоримо про розмір країни, то найчастіше іноземні інвестори думають про розмір споживчих ринків. А він у нас звузився. У меншою мірою це впливає на промисловість біржових продуктів, на експорт, машинобудування. Тут Україна більшою мірою схильна до впливу цін. Падіння цін на основну експортну продукцію балансується падінням цін на енергоносії, (те, що ми завозимо) та на суттєве зменшення імпорту дорогих товарів – автомобілів, електроніки.
Вибори та неможливість їх проведення на окупованих територіях можуть Перешкодити зростанню економіки?
Те, що вибори не можуть пройти на окупованих територіях – це більше політична проблема, соціальна, але не економічна.
В Україні є гроші на те щоб відновити економіку Донбасу? Багато політичних кандидатів зараз на цьому будують свою кампанію. Ні, у нас немає на це грошей. Саме із цим пов’язані спроби зібрати донорські конференції, реалізувати «плани Маршалла». Я вірю, що Україна знайде, якщо не донорські, то кредитні гроші для того, щоб відбудувати Донбас. У цьому немає нічого поганого: залучаючи більшу кількість людей до громадських робіт – ти створюєш платоспроможний попит. Це стимулює, дає якесь життя. Наприклад, чемпіонат Європи з футболу, який був в Україні, був добрим стимулом для всієї країни за всі п’ять років підготовки до нього. Після 2012 року цей стимул обрубався, і економіка дуже пішла вниз. Америка проходила через це у 30-ті роки. Європа – у 50-ті. І Україна має пройти. Я вірю в це.
Політики можуть намагатися утримувати ситуацію стабільною, щоби населення не панікувало.
