липня 2015
Після трагічних подій у Мукачеві тема контрабанди сигарет знову стала актуальною.
Звичайно, про неї багато знали й раніше. Просто не хотілося акцентувати увагу на ще одній хвороби суспільства. Адже у нас вся дискусія про тютюновий бізнес зводиться до того, що потрібно радикально підняти акцизи, щоб менше курили та більше платили в бюджет.
Тільки ось, виявляється, що вирішення проблеми куріння не таке вже і прямолінійне. Караючи гривнею курців, ми просто переводимо її в дещо іншу форму.
Коротше кажучи, тема цікава. Ось ми з колегами з Бізнес-ради “Ціна держави” і вирішили заглибитися в це питання, щоб зрозуміти, якою має бути виважена акцизна політика в цьому сегменті.
Перше, що впало в очі: виявляється, питання “піднімати або не піднімати акцизи” не стоїть як таке. Так, Україна, підписавши угоду про асоціацію з ЄС, зобов’язалася підтягти акцизні ставки на сигарети до європейського рівня. Нагадаю, наші акцизи на сигарети складають близько 13 євро на 1 тис штук, тоді як ЄС зобов’язує своїх членів стягувати мінімум 90 євро на 1 тис штук. У такій ситуації, здавалося б, все зрозуміло: беремо і діємо. Тим більше, що це горезвісні “європейські практики”. Однак, як показує досвід нових країн-членів ЄС, саме швидкість підвищення акцизів має ключове значення. Наведу два показових приклади. У 2007 році Болгарія приєдналася до ЄС, це через 12 років після підписання угоди про асоціацію. Приблизно за рік до вступу до ЄС країна ініціювала різке підвищення акцизів – з 19 євро до 37 євро і, як наслідок, “насолодилася” неймовірним ростом контрабанди – близько 30% ринку. У підсумку, уряд “відкатив” ставки акцизу, щоб виправити ситуацію.
Другий приклад стосується Литви. Країна приєдналася до ЄС у 2004 році, через шість років після підписання угоди про асоціацію. Десь за два роки до цього з метою виконання вимоги ЄС Литва більш ніж у два рази підвищила акцизи на сигарети. У підсумку, замість мізерних 3% контрабанди вона отримала близько 40%.
Через ці та ряд інших невдалих прикладів Єврокомісії довелося прописати в директиві, що підвищення акцизних ставок має бути “поступовим” і наскільки це можливо – “з урахуванням регіонального контексту”. А регіональний контекст у нас наступний.
З одного боку, на захід від нас – європейські ринки, де й акцизи, і ціни на сигарети в рази вище. Логічно, що українські ділки зацікавлені в нелегальному експорті сигарет. Саме для того, щоб вирішити цю проблему, Єврокомісія і просить підвищувати акцизні ставки.
З іншого боку, Україна сама є ласим шматком для контрабанди для Росії, Білорусії та Молдови. Низькі доходи населення і прозорий кордон на сході цьому сприяють.
Ось і виходить, що для вирішення проблеми потрібно маневрувати між двох вогнів і підвищувати акцизи так, щоб не повторити досвід Литви або Болгарії.
Наша ситуація посилилася з появою “сірої зони” на території Донбасу в 2014 році. Таким чином, контрабанда сигарет є хорошим джерелом доходу для бандитів з так званих ЛНР і ДНР. А це вже не просто контрабанда, а питання фінансування тероризму.
Як мовиться, ще один аргумент, чому до питання тютюнового акцизу потрібно ставитися дуже обережно.
Яке ж рішення ми бачимо для нашої ситуації? Якою має бути акцизна політика, щоб знижувати рівень куріння і не створювати умов для зростання нелегального ринку? Відповідь дає той самий міжнародний досвід: в основу підвищення акцизних ставок повинен лягти рівень доходів населення. Адже як виходить: ціни на сигарети підвищилися, а бажання курити не пропадає. Ось людина і купує контрабандний товар або “паленку”.
Наша відповідь – зростання акцизів з урахуванням зростання доходів. За нашими оцінками, це підвищення акцизів в середньому на 16% на рік, що дасть нам можливість поступово довести ставки акцизу до рівня ЄС протягом 18 років. Для розуміння: це менше часу, ніж було потрібно на гармонізацію акцизів новим країнам-членам ЄС.
І замість післямови. Акцизна тематика спливає кожен раз, коли уряду потрібно “латати дірку” в бюджеті. Кожен етап підвищення акцизів дивним чином збігається з кризовими явищами й очевидною потребою швидко “зістригти бабло” в казну.
У цих ініціативах питання боротьби з курінням, як кажуть, для галочки. У цьому контексті підписання угоди про асоціацію й вимога визначити чіткий графік підвищення акцизів – чудова можливість внести передбаченість в даному питанні. Адже для будь-якого бізнесу, який платить податки, передбачуваність і розуміння майбутнього – це основа. Навіть якщо це виробництво сигарет.
