вересня 2015
Вирішувати питання податкової реформи потрібно прямо зараз, інакше політичні перегони відсунуть його на восьмий план, вважає інвестбанкір Ігор Мазепа
Всі українські уряди, у тому числі й не найефективніші, намагалися провести податкову реформу. Лунали запальні промови, повторювалися одні й ті ж самі красиві слова про поліпшення інвестиційного клімату. Але все упиралося в одне питання – “за які кошти годувати пенсіонерів і чим підгодовувати багатомільйонний електорат?”. Адже наші бюджетні зобов’язання складають майже половину ВВП (близько 47% ВВП у 2015 році). Радикально переглянути їх духу не вистачає. Власне, на цьому некомфортному питанні всі податкові реформи й закінчувалися, а “реформатори” губилися у пошуках “компенсаторів” мільярдних бюджетних втрат від зниження податкового навантаження.
Але проблема податкової системи нікуди не дівається, і ми знову є свідками чергових реформаторських потуг. 3 вересня на Національній раді реформ були представлені пропозиції поліпшення податкової системи. Я б не хотів критикувати ці пропозиції, оскільки були озвучені досить загальні ідеї та, швидше за все, деталі будуть уточнюватися. Але деяким нюансам хотілося б дати свій коментар.
Ідея “все по 20%” звучить гарно, але її вигоди для платників податків зовсім не очевидні. По суті, єдиною реальною зміною буде зниження ЄСВ, але навіть сама Міністр фінансів визнала, що зниження ЄСВ до 20% не компенсується підвищенням податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб. Крім того, пані Міністр обґрунтовано не вірить у швидку детінізацію нашої економіки. У цьому контексті виникає питання – наскільки серйозні ці пропозиції, якщо бюджетні втрати вже порахували, а витрати тільки ростуть, і “компенсаторів”, судячи з усього, ще не знайшли.
Основний “біль” бізнесу – це репресивність податкової системи. Якщо потрібно – притиснуть й ніхто, крім зв’язків і корупції, тебе не захистить. Такий стан речей обумовлено тим, що популісти наобіцяли видати українцям з бюджету набагато більше, ніж може дати економіка. А під вибори ставки податків ще підвищуються. Тому, як тільки виникає необхідність додаткових грошей – вмиється прес. Управляти політичним процесом без цього преса просто неможливо. Про цей нюанс в концепції нічого не сказано. І, якщо судити за новими щедротам уряду (підняття “соціалки” з 1 вересня), відмову від “ручного” податкового преса поки в плани не входить. “Компенсатори” в концепції детально не описані, але, судячи з усього, це будуть додаткові податки. І тут, напевно, не обійдеться без “швидких грошей”, таких як акцизи та оподаткування АПК. Стрімке підвищення акцизів тягне за собою зростання контрабанди. А це вже не зовсім узгоджується з озвученою реформою. А що стосується АПК, то тут Мінфіну потрібно дивитися ширше, і брати до уваги той факт, що сільське господарство – особливий сектор, який щедро субсидується основними країнами-конкурентами. Як би бажання наповнити казну за всяку ціну не позбавило нас значної частини валютної виручки. Та й перспектива відходу сільського господарства “в тінь” теж цілком імовірна.
Загалом, з озвученого на Нацраді складається таке враження, що є прагнення до чогось позитивного, але поки що немає розуміння, як це зробити. По-хорошому, потрібно почати з обрізання бюджетних зобов’язань: почистити держзакупівлі, навести порядок на держпідприємствах і, нарешті, провести пенсійну реформу та приватизацію. Ну, і заручитися підтримкою міжнародних фінансових організацій – знайти фінансування тимчасових провалів у зборі податків.
У будь-якому разі, питання податкової реформи потрібно починати вирішувати прямо зараз, оскільки майбутні політичні перегони та їх результати вкотре відсунуть цей намір на восьмий план.
http://finance.liga.net/economics/2015/9/9/opinion/44881.htm
