серпня 2015
Щорічно Україна втрачає десятки мільярдів гривень через неефективне управління держпідприємствами
Тема приватизації державного майна в нашій країні давно стала предметом політичних спекуляцій, особливо напередодні виборів. Тому хочеться сказати кілька слів про те, що зараз відбувається з державними підприємствами і навіщо приватизація потрібна кожному українцю.
Почнемо з того, що приватизація – це хороший засіб поповнити державний бюджет. Останні 10-15 років законодавці планували в бюджеті величезні суми доходу від приватизації, – від 10 до 20 млрд грн, але ці плани виконувалися всього двічі за історію незалежної України. У 2005 році, коли була продана Криворіжсталь, і в 2011 році, коли був проданий Укртелеком.
Другий не менш важливий аспект – істотна частка ВВП, більше третини, досі генерується державним сектором. У такій ситуації ніяких розмов про формування стабільного і сильного середнього класу, який би був економічно активним агентом в країні, і мови бути не може. Лише приватизація дозволить вирішити проблему його відсутності.
Третє, це те, що держкомпанії завжди є джерелами корупції, маніпуляцій і злодійства для чиновників та їхніх кришевателів. Якщо компанія знаходиться в приватних руках, під керуванням кваліфікованого менеджменту, це докорінно змінює картину операційного управління. Приватний інвестор вкладає свої гроші в підприємство і зацікавлений в його прибутковості та максимальній ефективності.
Розмовляючи з закордонними інвесторами-стратегами, ми досить часто чуємо про те, що при приватизації українських держпідприємств повинен бути закладений дисконт в порівнянні з аналогічними приватними компаніями. Це пов’язано з неефективним управлінням, злодійством, тіньовими схемами виведення грошей і майна підприємств. На виправлення наслідків такого управління можуть піти роки роботи та колосальні інвестиції. Держкомпанії – це завжди найбільше джерело наживи чиновників. Тому я завжди буду прихильником приватизації. Щорічно десятки мільярдів гривень “висмоктуються” з держкомпаній повз державний бюджет. Зараз потрібна політична ініціатива, щоб це все змінити.
Винятком може стати, атомна та гідроенергетика. Можливо, варто залишити в руках держави й частину залізниці, наприклад, залізничне полотно. Все інше необхідно віддати приватним компаніям, щоб вони оперували на державному полотні. Не виключаю, що ми дочекаємося того часу, коли приватні компанії будуть будувати свої залізничні полотна, більш швидкі, надійні, безпечні. Наприклад, як це відбувається в Америці останні 200 років.
Найпоширенішою причиною відмови від приватизації, яку я чую від посадових осіб, є побоювання продати держоб’єкт за заниженою ціною. Це чистої води спекуляція, тому що тільки на чесному, відкритому, прозорому конкурсі можна зрозуміти скільки коштує актив. Тобто, ти не знаєш, поки не спробуєш. Супротивники приватизації також посилаються на те, що держава не отримає хороших грошей через кризу, війни тощо. Я переконаний, якщо залишити все як є, то через три-чотири роки держава взагалі не отримає ніяких грошей. Неефективне управління і злодійство зроблять навіть потенційно успішні підприємства банкрутами. Чим раніше це все буде продано в приватні руки, тим менше у нас буде корупції в країні. При цьому, необхідно, щоб народ розумів хто купує державні активи. У цьому сенсі, дуже важливий процес розкриття бенефіциарних власників, які стоять за купівлею. Ні в якому разі там не повинно бути корумпованих суддів, чиновників, високопоставлених ментів, прокурорів, щоб ті не змогли відмити свої гроші та легалізуватися через приватизацію.
19 серпня уряд вкотре перенес конкурс з продажу 5% Одеського припортового заводу (ОПЗ), який був намічений на 26 серпня. Чим викликане таке рішення зрозуміло з усього вищеописаного. За три робочих дні до конкурсу, коли іноземні інвестори вже завели гроші на рахунки, попередньо обмінявши долари на гривні, уряд готовий “кинути” всіх бо він нібито не готовий і не довіряє процесу приватизації, який сам же й встановив. Я можу розцінювати подібні дії не інакше як черговий популістський крок перед виборами й небажання змінювати будь-що.
http://finance.liga.net/economics/2015/8/25/opinion/44655.htm
