жовтня 2015
Ігор Мазепа: Спроба утримати капітал всередині країни відштовхує прихід нового, свіжого капіталу
Напередодні місцевих виборів журналісти Грушевського, 5 зустрілися з одним з найбільш впливових інвестбанкірів країни.
Про інвестиційний портреті України, доцільність політики НБУ та передвиборчі обіцянки кандидатів розповів інвестиційний банкір і генеральний директор Concorde Capital Ігор Мазепа.
Ігор, в наскільки жалюгідному стані зараз знаходиться інвестиційний клімат в Україні?
Відчуття змішані. Тижнів зо два тому я побачив тут в «Парусі», в ресторані, китайців. Було очевидно, що вони не туристи. Вони були без звичних парасольок, фотоапаратів і захисних масок і мали серйозний вигляд. Пізніше я побачив у нас в офісі цих самих хлопців, мої колеги робили їм якусь презентацію. Я здивувався, бо не бачив інтересу з боку азіатів до України останні років п’ять, напевно.
Це говорить багато про що. Наприклад, у рейтингу Global Competitiveness Index в 2013 році економіка України була на 84 місці, у 2014 – на 76, а зараз – на 79. У рейтингу Doing Business в 2013 у нас було 137 місце, у 2014 – 112-е, зараз 96 . З одного боку, це говорить, що ми трохи вище або краще. З іншого боку, ми як і раніше пасемо задніх. З одного боку, Україна виглядає, як країна демократії, що перемогла, де вільно проходять вибори й де закінчується війна. З іншого боку, розгул корупції, неефективність державної влади, відсутність реформ та відповідальності за прийняті політичні та економічні рішення дають про себе знати, і, як результат, ми за 2 роки втратили близько 20% ВВП. Це в реальному вираженні. А якщо у доларах – то всі 50%!
Напевно, ми знаходимось напередодні майбутнього зростання. Я думаю, і, схоже, є консенсус провідних західних та українських економістів про те, що економіка країни зросте до 3%. Це дані та Світового банку, і МВФ, і Concorde Capital, але цього катастрофічно недостатньо. Зростання має бути активніше. Все, що стосується України й того, як ми виглядаємо в очах інвесторів – це мікс різних відчуттів: все погано, на дні, напередодні зростання. Перші інвестори починають намагатися цікавитися Україною. Думаю, що зростання можна очікувати в тих галузях, які цікаві й в середньостроковій і довгостроковій перспективі. Це більше пов’язано з внутрішнім споживанням, фармацевтикою, медициною, IT, енергетикою. До речі, це не стосується біржових товарів. Тому, що все, що стосується біржових товарів, швидше за все, буде опускатися нижче, нижче і нижче. Але, це не означає, що це погано. Це означає, що українські бізнесмени, які були орієнтовані на біржові товари, будуть змушені застосовувати більш ефективні технології, щоб зменшити свої витрати. Тому що ціни на руду, метал, зерно, будуть продовжувати падати далі.
Наскільки наявність окупованих і неконтрольованих територій зменшує привабливість України в очах інвесторів?
З погляду індустрії – це близько 20-25% експорту. Суттєво зменшує з погляду споживчих ринків, разом з Кримом – приблизно на 30%. В цілому, це негативно впливає на економіку нашої країни, зокрема, це призвело до падіння доларового ВВП на 50%. Коли ми говоримо про розмір країни, то, найчастіше, іноземні інвестори думають про розмір споживчих ринків. А він у нас звузився. У меншій мірі це впливає на індустрію біржових товарів, на експорт, машинобудування. Тут Україна більшою мірою схильна до впливу цін. Падіння цін на основну експортну продукцію балансується падінням цін на енергоносії, (те, що ми завозимо) і на суттєве зменшення імпорту дорогих товарів – автомобілів, електроніки.
Вибори та неможливість їх проведення на окупованих територіях можуть перешкодити зростанню економіки?
Те, що вибори не можуть пройти на окупованих територіях – це більше політична проблема, соціальна, але не економічна.
В Україні є гроші на те, щоб відновити економіку Донбасу? Багато політичних кандидати зараз на цьому будують свою кампанію.
Ні, у нас немає на це грошей. Саме з цим пов’язані спроби зібрати донорські конференції, реалізувати «плани Маршалла». Я вірю, що Україна знайде якщо не донорські, то кредитні гроші для того, щоб відбудувати Донбас. У цьому немає нічого поганого: залучаючи більшу кількість людей на громадські роботи – ти створюєш платоспроможний попит. Це стимулює, дає якесь життя. Наприклад, чемпіонат Європи з футболу, який був в Україні, був хорошим стимулом для всієї країни за всі п’ять років підготовки до нього. Після 2012 року цей стимул обрубати, і економіка дуже сильно пішла вниз. Америка проходила через це в 30-і роки. Європа – в 50-е. І Україна має пройти зараз. Я вірю в це.
Політики можуть намагатися утримувати ситуацію стабільною, щоб населення не панікувало. Чи це міф, по-вашому?
Я не бачу паніки населення, немає черг перед банками, обмінниками, магазинами. Можна легко поміняти гривні на долари. Єдине питання – це питання ціни. Так само, як Нацбанку потрібно звернути увагу на лібералізацію валютного ринку, так і людям потрібно звикнути до того, що курс долара – це не священна корова, за яку влада будуть битися, як за Сталінград. Курс долара -це всього лише баланс попита та пропозиції. Політики можуть часто використовувати його в своїх гаслах, але навіть у тій же Росії курс долара не настільки політично чутлива тема, як у нас. Упав рубль в два рази – ну і добре. Не було там масових набігів вкладників на банки з метою забрати свої депозити.
Чи може, все ще попереду у них?
Може бути, але там людми більш спокійно до цього ставляться. Думаю, що наші вибори пройдуть демократично, і це буде ще один плюс для всього суспільства. Інша справа – кого народ обере.
Чи може, проблема в тому, що немає з кого вибирати?
По факту виходить так, як казав один з наших екс-президентів «маємо те, що маємо».
Ігор, що чекає українця після виборів?
Він буде продовжувати жити звичайним життям. Мало що зміниться. Я не очікую ніяких різких рухів з погляду тарифів. Все, що можна було підняти – вже підняли. Я не очікую різких рухів з погляду девальвації, інфляції або зростання цін. Не чекаю збільшення платоспроможного попиту – всі заробітні плати та пенсії, які повинні були підняти – вже підняли.
Яка має бути послідовність реформ, щоб стабілізувати фінансову систему і змусити економіку зростати?
Це залежить від тієї мети, яку перед собою ставить реформатор. Напевно, це потрібно для поліпшення бізнес-клімату, для інвестиційного клімату, для того, щоб з ринку не йшли внутрішні інвестори. У сучасному світі гроші дуже мобільні. Інвестори, як внутрішні, так і зовнішні, хочуть бачити кілька речей: прогнозованість, навмисне не кажу «стабільність». Наскільки точніше та на найбільш тривалий час я, як інвестор, можу спрогнозувати курс долара, податкові ставки, ставки кредиту, заробітну плату людей – настільки я можу перебувати в більшому комфорті.
Податкова система має адмініструватися та бути стабільною. Приклад, тільки в нафтогазовому секторі за останні п’ять років три рази змінювалися податкові ставки. Це в тому секторі, де будь-який результат отримуєш лише після 3-5 років інвестування. Потрібен горизонт років у десять, протягом яких умови та податкові ставки не змінювалися б. Те ж саме стосується валютного ринку – девальвація гривні в три рази зробила згубний вплив на багато індустрій. Крім того, вона вносить дестабілізацію і нервозність в інвестиційний клімат. Має бути або прогнозованість або інструменти страхування валютних ризиків.
Наступна сфера – це фондовий ринок. Це те місце, куди приходить інвестор. Індустріальні компанії конкурують за дешеві гроші, а інвестори між собою конкурують за дохідність від тих інвестицій, які вкладають. На жаль, фондового ринку в Україні теж немає. І це теж та сфера, на яку треба звернути увагу.
Про пенсійну реформу говорять вже понад 20 років. Бюджет пенсійного фонду катастрофічно дефіцитний завжди, і ніхто нічого не зробив, щоб це якось виправити. Це політично чутлива сфера і цим все пояснюється.
Приватизація має стати тригером для запуску нашої економіки. Приватизація – це завжди прихід більш ефективний, більш технологічний, більш господарський інвестор, який, більшою мірою, переживає за долю підприємства, заводу, пароплава, газети та іншого. У зв’язку з цим, це – робочі місця, заробітні плати, підвищення платоспроможного попиту. Це податки, які приватні компанії платять до бюджету. Це цілий ланцюжок механізмів, який працює дуже чітко й призводить до зростання ВВП.
А на якому місці боротьба з корупцією в цьому ланцюжку?
На перших місцях. Вона може дати результати прямо зараз, або в осяжній перспективі. Все інше дасть ефект пізніше, але воно не менш важливо. Пенсійні гроші, приміром, є драйверами інвестицій у всіх країнах – там довгострокові і дешеві кредити тому, що на ринку пенсійні гроші. Однією боротьби з корупцією недостатньо.
З чого Україна повертатиме зовнішній борг?
На початок 2010 року зовнішній борг був на рівні 40 млрд $. На початок 2014 -73 млрд $. Як не дивно, але все це боргове навантаження виникло за час правління Януковича. На кінець цього року борг буде близько 74 млрд $. Він залишився, по суті, незмінним за останні два роки. У тому, що в України є борги немає нічого незвичайного. Борги є у переважної більшості країн. Питання в розмірі цього боргу і в розмірі економіки, за рахунок якої цей борг погашатиметься. До речі, борги не завжди погашаються. Америка живе з шаленим борговим навантаженням – 18,1 трл доларів станом на вересень 2015 року, що складає більше ніж 100% від ВВП. При цьому її економіка постійно зростає на 1,5-2,5% на рік. Америка може собі дозволити мати цей нечуваний борг.
Цифра в 74 млрд $ з одного боку – лякає, з іншого – робоча. Нумо порахуймо. Це близько 1 720 $ на кожного громадянина, але, якщо бути більш статистично точним, і відняти громадян Криму і Сходу, які зараз з відомих причин не додають ВВП, то це близько 2000$ на людину. Цікава статистика виходить, поки не почнеш думати коштом чого погашати ці борги. Я б не говорив, що Україна стоїть на порозі боргової ями або боргової кризи. Я б стверджував, що ситуація з нашим боргом – робоча, за умови того, що економіка буде зростати. Будь-які борги погашаються шляхом зростання економічної бази.
Інше питання, що зараз країна все менше здатна ефективно обслуговувати свій борг. До речі, цим була викликана ініціатива реструктуризації. Я до цього ставлюся нейтрально-позитивно, упевнений, що могли б і краще домовитися, але час грав не на нашу користь, на жаль. За умови, що економіка буде зростати на 3-4% на рік – це все розумно і реалістично. Я думаю, що 2016-2017 роки будуть важкими, зростання не перевищить 2-3%. Починаючи з 2018 можливе зростання на 5-7%, за кращих обставин – до 10%. Тому, з точки зору погашення зовнішнього боргу, ситуація – робоча.
Як оцінюєте політику Національно Банку?
Навіть у найскладніші часи, коли критикувати політику Нацбанку було дуже популярно, я висловлювався нейтрально-позитивно. По-перше, регулятор зараз виводить з ринку банки-смітники і банки, які не несуть на собі ніяких економічних функцій. Це величезний плюс. На таку невелику стану, як наша, мати понад двохсот банківських ліцензій, з яких лише 40-50 – робочі банки, це нонсенс. Три чверті за кількістю – це «лівак». Зараз ми побачили боротьбу з цим «ліваком», і багато банкірів підтримують цю ініціативу. По-друге, це оздоровлення банківської системи, механізм стрес-тестів, який був запущений ще півтора року тому. Це лише початок процесу, але дорогу посилить той, хто йде. Ось, наприклад, боротьба з кептивом. Це те, що стосується теми олігархічного банкінгу. У цьому сенсі Нацбанк пройшов чверть дороги. Думаю, що найгучніші й кричущі історії ще попереду.
Щодо боротьби з девальвацією моя думка залишається нейтральною. Відбувається так, що Нацбанк при таргетуванні інфляції іноді переходить на таргетування девальвації. Країна півтора року живе в найсуворіших умовах валютного контролю. Це точно не несе функцій стимулювання притоку інвестицій, і, вважаю, надалі Нацбанк буде змушений відходити від цієї практики адміністративного регулювання, тому що вона, і правда, жорстка.
Я можу зрозуміти чиновників з Нацбанку. Тому, що, сидячи там і несучи відповідальність за банківський сектор всієї країни, ти змушений приймати відповідальні рішення. Вони полягають в тому, що надмірна девальвація вбиває банківський сектор і споживчий ринок. Це з одного боку. З іншого – Нацбанк, згідно будь-якої економічної теорії, може лише тимчасово впливати або згладжувати дисбаланси на валютному ринку, він не може ефективно і довго тримати валюту. Нашим супер жорстким валютним обмеженням вже майже рік, і це вже дисбалансує економіку. Нацбанк повинен застосовувати більш ліберальні підходи до руху капіталу. Спроба утримати капітал всередині країни відштовхує прихід нового, свіжого капіталу в країну.
Політика Нацбанку з часом довела свою дієздатність. Ще нещодавно багато критикували її, але зараз я бачу приплив депозитів у системі. Навіть ті суми, які отримують від Фонду Гарантування Вкладів, добра половина з них залишається в банківській системі, люди забирають не всі гроші навіть після всіх стресів і невиплат. Але, на жаль, це не стимулює економіку до зростання. Підтримка стабільності та стимулювання до зростання в цих умовах мало сумісні.
Ви були в будівлі ВРУ, на Грушевського?
Був колись давно. Похмура, нудна, пропахнула корупцією і «договорняками» будівля.
Які книги ви порадите прочитати?
З останніх, які сподобалися, обидві – Робіна Шарма «Монах, який продав феррарі» і «Святий, Серфінгіст та Директор».
http://grushevskogo5.com/slider/igor-mazepa-o-tom-chto-zhdet-ukraintsev-posle-vyborov-/
