жовтень 2015
Колись логотип інвестиційної компанії Concorde Capital красувався на даху самого респектабельного на той момент бізнес-центру «Парус» у центрі Києва, але в 2010-му році він звідти зник. Криза була в розпалі вже тоді, але навряд хтось міг уявити, що ситуація буде настільки сумною, як зараз. Тим не менш, один з найвпливовіших інвестиційних банкірів країни – власник Concorde Capital Ігор Мазепа, демонструє небачений для нинішніх часів оптимізм. Він вважає, що фінансова ситуація в країні поступово стабілізується і протягом декількох місяців економіка покаже перші ознаки одужання – банки поступово відновлять кредитування і в країну почнуть приходити перші інвестиції.
Восени 2014-го року Мазепа вийшов з наглядової ради «Альфа-банку», щоб продовжити роботу в наглядовій раді державного «Укрексімбанку». «Я не зміг відмовити Президенту», – так він прокоментував своє рішення. Про особливі відносини Мазепи з Порошенком говорять багато – сам він не приховує, що його компанія співпрацювала з Порошенком-бізнесменом, поки той ще не був головою держави. Зараз багато вихідців з Concorde зайняли державні посади, що часто пояснюють особливою довірою Президента до інвестбанкіру. Сам Мазепа стверджує, що у владу не хоче і називає себе, якщо не головним, то «одним з небагатьох з тих, хто вижив» в інвестиційному бізнесі країни.
На ваш погляд, що відбувається в українській банківській системі? Яка буде її конфігурація після очищення? Скільки банків ще спіткає та ж сумна доля, що «Форум», «Дельту», «Фінанси і кредит»?
Ситуація вже близька до дна. Думаю, піде ще кілька десятків банків, які або займалися фіктивними операціями, або просто мали назву банк. Банківська система зараз не виконує ані функцію заощадження, ані накопичення, ані інвестування, не сприяє зростанню економіки, єдина її функція – платежі, де банки заробляють якийсь комісійний дохід. Це пов’язано з тим, що якийсь час назад був «набіг» на банки – маю на увазі наплив вкладників, які бажають забрати свої депозити. Але останні три-чотири місяці я бачу стабілізацію – курс гривні стабільний, немає девальвації, спостерігається навіть деяка ревальвація. Найгарніші індикатори – це котирування у пунктах обміну: навіть там гривня зміцнюється. Бюджет виконується і в першому півріччі країна вийшла з хорошим бюджетним профіцитом. Ситуація в зоні АТО теж в якомусь сенсі стабілізувалася. І це призводить до пожвавлення в бізнес-середовищі.
Пожвавлення помітно в багатьох галузях. Розмовляю з рестораторами: у них ситуація краща, ніж була навесні. Почалися якісь продажі автомобілів. У таксистів з’явилося більше клієнтів. Аналогічна ситуація у багатьох інших галузях. Всі ці ознаки говорять про те, що якщо так піде ще місяців шість-вісім, а краще – дванадцять, то банки точно відштовхнуться від дна. Зараз передумови для цього непогані. Нацбанк на міжбанку щотижня викуповує долари, і при цьому курс гривні навіть зміцнюється. Це говорить про те, що пропозиція долара і гривні збалансовані. Нацбанк нещодавно знизив облікову ставку – це спричинить зниження ставки прибутковості по депозитах Нацбанку, і будуть передумови для того, щоб банки почали кредитувати економіку і стимулювати споживчий попит через споживчі кредити.
Наскільки швидко можна відновити кредитування реального сектора і що для цього потрібно?
У країні має відновитися стабільний зріст всього – ВВП, промислового виробництва, споживчих настроїв, а головне, корпоративних заробітків. Зараз в реальності частка «поганих» кредитів становить до 70%. На початку 2016 року вималюється якась конфігурація. Технічно не всі проблемні банки встигнуть піти з ринку, але більшість піде. Ми залишимося в банківській системі, де будуть домінувати держбанки – у них практично безмежний доступ до капіталу, їхня частка ринку буде рости. Залишиться системоутворюючим «Приватбанк», але це банк однієї людини, яка тримається на його харизмі. Залишиться ряд західних банків. І, швидше за все, почнеться якась консолідація. «Альфа» купить Unicredit, з’являться інші покупці, щоб придбати банки з меншими активами, – і 15-20 робочих банків з кризи таки вийдуть.
Як можна оздоровити той величезний портфель кредитів держкомпаніям, який утворився в Ощадбанку, Укрексімбанку та Укргазбанку?
Не тільки у держбанків є проблеми з держструктурами. І не тільки з госструктрами. У банків є проблеми більше з приватними позичальниками. Рекомендація одна для всіх – треба чесно цю заборгованість визнати і бажано списати. Очевидно, що позичальники не здатні по вертуни свої борги – навіть ті з них, хто продовжує їх обслуговувати. Ця ситуація лишається, на неї часто закривають очі, але рано чи пізно це доочищення станеться.
Ви кажете, що кредитування відновиться після остаточної стабілізації. А коли чекати того потоку інвестиції, на який уряд так розраховує?
Кредитування не йде, тому що є велика недовіра банків-кредиторів до позичальників. До того ж, у них є альтернатива: береш гривню у населення під 18-22%, і розміщуєш у сертифікатах Нацбанку з маржею 3-5%. І не потрібно тримати великі кредитні відділи, брати на себе корпоративні ризики, мати витрати на підтримку інфраструктури з видачі кредитів. Ти просто перекладаєш гроші з депозитів, заробляєш маржу – і віддаєш в Нацбанк, який гарантовано поверне тобі гроші. Як тільки відбудеться зниження ставок по депозитах, для чого потрібна буде якась стабілізація на валютному ринку, тоді можна буде говорити, що банки почнуть кредитувати. Деякі банки вже зараз знову пішли активно кредитувати роздріб, стають популярними споживчі кредити. Слідом з лагом у півроку у нас почнуть з’являтися інвестори.
Що потрібно робити негайно для поновлення інвестицій в українську економіку? І куди ці інвестори прийдуть найохочіше?
Рецепт простий – чесно виконувати набір реформ і змін. Я бачу цілий ряд індустрій, які продовжують залишатися цікавими, – це фармацевтика, медицина … На фармацевтичному ринку продовжують домінувати західні постачальники – вони займають десь 65% ринку. Тому в моменти девальвації всі змушені піднімати гривневі ціни, тому що долар стає дорожче, і в якийсь період навіть місцеві виробники підтягують свої ціни до рівня імпортних. При цьому більшість витрат залишаються гривневими, тому в кризові моменти фармацевтичні компанії істотно втрачають у доларовому відношенні, але у них виростає маржа. Фармацевтична галузь першою відчує на собі якесь поліпшення.
Медицина завжди вважалася захисним сектором. Ми інвестуємо в клініку «Добробут», і фіксуємо зростання не тільки гривневих показників, а й зростання фізичних показників – більша кількість пацієнтів, маніпуляцій, щеплень.
Як і раніше залишається досить ліквідним сектор сільського господарства. Там є життя і є гроші. Перспективна і сельхозінфраструктура – елеватори, перевалка, порти. За умови того, що інфляція буде під контролем, а влада буде підживлювати електорат пенсіями та зарплатами, швидше за все, споживчий попит почне відновлюватися.
Якою мірою може стимулювати приплив інвестицій запуск нової програми приватизації? Там є об’єкти декількох класів – великі, середні, зовсім дрібні? Якою може бути реакція іноземних інвесторів на цей продаж?
Приватизація дуже важлива – це може бути одним з основних тригерів, що в країні щось почало відбуватися, змінюватися і з’явилися якісь відчутні зміни для інвесторів. Зараз близько третини ВВП виробляється в державному секторі, а це завжди неефективність і злодійство. Особливо в ситуації політичної нестабільності, коли наші політичні лідери схильні до різних договірняків, – завжди вплив на держкомпанії був предметом домовленості між політсилами. А приватизація стане хорошим знаком того, що щось змінюється.
У вересні влада несподівано загальмували процес приватизації. З чим це пов’язано і які можуть бути наслідки?
Є, напевно, технічне пояснення – неефективність законодавства, але його можна і потрібно було поміняти за півтори роки нової влади. Але найголовніше, що в більшості держкомпаній мало що змінилося з часів Януковича. Там так само сидять різні політичні та бізнес-групи. Сидять і «пиляють». Цим я і пояснюю затягуєвання процесу приватизації.
Голова Фонду держмайна пан Білоус вже попередив, що замість запланованих 17 млрд від приватизації цього року ми отримаємо один.
Я говорю навіть не про фіскальні бонуси. Корумповані чиновники за кожен місяць неприватизації вкрадуть ще кілька десятків мільйонів доларів. Якщо приватизація у нас відкладеться на півроку, ці втрати будуть обчислюватися сотнями мільйонів.
Уряд оголосив на весь світ: продаємо Одеський припортовий. Потім все це відклали. Як ми виглядаємо в очах потенційних покупців?
Одеським припортовим зацікавилися ми – компанія Concorde Capital, яка зібрала гроші іноземних інвесторів під цю покупку, а за три дні до конкурсу його скасували. Це поганий знак – в черговий раз влада просто підтвердила свою неефективність в плані правильної організації приватизації.
Ви спілкувалися з членами уряду? Як вам пояснювали таку непослідовність?
Неефективністю процедур, звичайно ж.
Крім ОПЗ, підвищений інтерес до яких об’єктів ви відзначаєте?
Очевидний інтерес, як з боку внутрішніх інвесторів, так і іноземних, до енергетики, інфраструктури (залізниця), портів.
Ще в спадщину від старих режимів – навіть не від Януковича, а від Ющенка – у нас під заборону про приватизацію потрапляє величезна кількість цікавих, привабливих об’єктів.
Чи є шанс на реінвестування українських капіталів, які втекли з України в 2013-14 роках?
Напевно, хтось із цих людей точно задумався б над тим, у що інвестувати. Плюс якась кількість наших небідних людей вже публічно заявили про свої інтереси в енергетиці та облгазах. Це точно було б для них хорошим приводом повернутися.
А ці внутрішні інвестори пустять в свою «вотчину» іноземних?
Як тільки уряд зможе переконати, що їхні тендерні процедури прозорі, інвестори прийдуть. Якщо процес зробити нормальним і ринковим, то я не уявляю, як можна не допустити когось, особливо коли суспільство чутливо ставиться до кожної незрозумілої ситуації.
Якою мірою може стимулювати приплив інвестицій скасування мораторію на продаж сільгоспземель? Наскільки реально можна відкрити ринок з 1 січня, як планували деякі представники влади?
Я думаю, що, по-чесному, ніхто з представників влади цього не планував. Це треба робити, але поки що це непопулярна ідея в суспільстві. І бізнесу, і політичним елітам не вдалося прищепити усвідомлення того, що продаж землі – необхідна річ. Швидше за все, цей мораторій продовжать. Аграрне лобі, найімовірніше, теж за те, щоб продовжити. Адже так чи інакше гектар землі коштуватиме одну-дві-три тисячі доларів. Порахуйте, скільки треба буде грошей великим агрохолдингам, контролюючим сотні тисяч гектарів, щоб купити цю землю. Зараз вони користуються нею, сплачуючи копійки, а для купівлі їм треба буде викласти сотні мільйонів доларів. Зараз точно ні у кого не знайдеться таких грошей.
Напевно, на цей ринок можуть прийти суверенні фонди з нафтових держав та Азії. Але тільки після того, як цей ринок більш-менш сформується і стане зрілим. У мене немає ілюзій, що це відбудеться скоро. Але чим раніше почнеться рух в цей бік, тим швидше ми прийдемо до цивілізованих відносин на селі.
Зараз різними ініціативами розробляються законопроекти про поетапне зняття мораторію. Зацікавлені інвестори залучають вас до цього процесу?
Ні, є Нацрада реформ, прем’єр-міністр, коаліція … Але, я думаю, що окрім піару там мало сенсу. Якщо реально хочеться щось змінити, треба йти і переконувати в цьому IMF і послів. У ситуації, коли це не популярно в народі, я оцінюю ймовірність зняття мораторію як дуже низьку.
Так це ще десять років буде непопулярним …
Про продаж землі говорили в повний голос ще двадцять років тому, але як тільки стосується прийняття рішень, ніхто не хоче брати на себе відповідальність.
У нас же є коаліція реформаторів, і Президент, коли йому потрібно проводить через неї потрібні рішення … Я не думаю, що це дійсно цікаво Президенту, прем’єру та коаліції в непростий, політично турбулентний час. Розмови будуть йти далі.
Ви згадали, що потрібно приватизувати «Укрзалізницю», процес її акціонування на старті. Як краще продати цей держхолдинг?
Хтось захоче купити сервісні компанії, які ремонтують локомотиви і рухомий склад, хтось захоче оперувати самим рухомим складом, хтось – побудувати своє приватне полотно. Тому правильно було б розділити «Укрзалізницю» на бізнес-напрямки і пропонувати інвесторам. Але, будучи практичною людиною, не думаю, що це відбудеться найближчим часом – 5-10 років ще будемо переливати з пустого в порожнє.
Сьогодні вас можна назвати головним інвестбанкіром країни?
Правильно сказати – єдиний, що вижив. Але в мене є ще один-два колеги. Це всі, хто залишилися.
Решта пішли у владу. Жарт.
Решта пішли з бізнесу, а хтось з них у владу.
Ви самі не збираєтеся туди ж?
Ні.
Вас називають «гаманцем» президента Порошенко. Звідки такі чутки?
Крім «гаманця Порошенко», мене називають «терористом ДНР» і «другом сім’ї Януковича». Останнім часом можна почути досить конфліктуючі меседжі про мене.
І все ж, що вас пов’язує з чинним главою держави?
З нинішнім Президентом мене пов’язувала чисто професійна діяльність. Він, будучи одним з найбагатших, просунутих і прогресивних бізнесменів, звичайно, був нашим клієнтом.
За якими проектами ви працювали зі структурами Порошенка?
Ми працювали на вторинному ринку за борговими речам. Але так як Порошенко-бізнесмен, ставши Президентом, пішов з бізнесу, відповідно, наші відносини на цьому припинилися.
Нещодавно ви увійшли до наглядової ради державного «Укрексімбанку». Це результат особливої довіри до вас Президента?
Крім мене, до наглядової ради зайшли люди, як за квотою Кабміну, так і Президента. Але, крім мене, за тією ж президентською квотою зайшли науковці, викладачі, консультанти, наприклад, аудитори. Якщо близькість до Президента – це критерій, то можна сказати, що всі інші так само близькі до Президента, як і я. Але це не критерій. Тут більше важливі професіоналізм і незаангажованість.
У вас в банку позиція незалежного директора …
Я член наглядової ради. Але я не перебуваю у владі і я не в конфлікті інтересів. Я більше оцінюю себе як незалежного директора з точки зору побудови кращих західних практик операційного управління, ризик-менеджменту і стратегій. Ті практики корпоративного управління, коли банки (тим більше держбанки) були кишеньковими гаманцями деяких політичних еліт, потрібно прибрати. Це моє завдання. За це, напевно, мене і називають «гаманцем» Порошенко і кимось ще.
Нинішній глава правління «Укрексіму» Олександр Гриценко співпрацював з вами до призначення в банк?
Нинішній глава правління дуже відомий на ринку, він, по суті, з Лондона покривав український борговий ринок. Ми не працювали з ним раніше, познайомилися вже всередині «Укрексіму».
Ваша думка, чи керівники рад держбанків мають отримувати зарплатню на рівні менеджерів комерційних банків?
Однозначно. Або вони будуть корумпованими. Якщо ми говоримо про те, що банки з державним капіталом повинні конкурувати на ринку за своїх клієнтів, то вони точно не повинні мати менш сильних топ-менеджерів, ніж їх конкуренти, відповідно, їм повинні платити адекватно. Це стосується не тільки державних компаній, а і всіх інших чиновників.
І скільки повинен отримувати топ-менеджер державного банку?
Голова правління повинен отримувати 500-700 тисяч доларів на рік, члени правління – пару сотен тисяч доларів на рік. Принаймні, ціна тих рішень, які вони приймають щодня у повсякденному порядку, в сотні разів вище цих сум.
Призначення інвестбанкіра Гриценко в «Укрексімбанк» можна розцінювати як своєрідний квотний обмін: цей банк відійшов команді Президента, а «Ощадбанк», де керівником є друг прем’єра Яценюка Пишний, – команді прем’єра?
Думаю, ні, у всякому разі, по своїй роботі у наглядовій раді я цього не помічав.
