січень 2014
Глава ІК Concorde Capital – про тренди української економіки, ринок Forex і своє джерело оптимізму
Forbes зустрівся з інвестиційним банкіром, головою компанії Concorde Capital Ігорем Мазепою через кілька днів після «чорного понеділка» − обвалу фондових індексів на міжнародних ринках, який експерти порівнюють із предтечею фінансової кризи 2008 року.
Ігор Мазепа реагує на міжнародну турбулентність стримано − його бізнес зараз не пов’язаний із ризиковими операціями, тому падіння біржових котирувань не позначиться драматично на Concorde.
Тим часом у банкіра є інші приводи для занепокоєння. Мазепа − один із найбільш впливових фінансистів країни, який уклав неабияку кількість успішних угод, і до того ж пов’язаний товариськими стосунками й багаторічним партнерством із першими особами держави.
Але фактично бездоганному реноме Мазепи в ділових колах загрожує недавній великий скандал у США: Concorde потрапив до списку фігурантів у справі про маніпуляції на фондовому ринку з використанням інформації хакерів.
В інтерв’ю Forbes Ігор Мазепа розповів про свій погляд на події в США, розвиток української економіки, і пояснив, чому сьогодні − найкращий час, щоб купувати активи в Україні.
Як ви зустріли «чорний понеділок» і як оцінюєте перспективи впливу подій на закордонних фондових ринках на Україну?
Ми зараз не перебуваємо в будь-яких ризикових позиціях за кордоном, тому події на світових фондових ринках помітно на нашу діяльність не вплинули. Але волатильності й нервозності на ринках побільшало.
Наслідки ж подій для України будуть пов’язані з продовженням падіння цін на сировину. За останні два місяці в деяких товарних групах воно було досить значним: карбамід у липні коштував $300, а зараз − $265. Виходить мінус 10% від вартості. Кукурудза коштувала $430, а подешевшала на 15%. Пшениця втратила в ціні 18%. Руда − обвалилася на 25%. Сталевий сляб − на 10%. Це − основні експортні товари для України.
У першому півріччі 2015 року експорт вже впав на $10 млрд, з них $5 млрд ми втратили в результаті зупинки низки підприємств у Донецькій і Луганській областях, а все інше − через зниження цін на сировину на зовнішніх ринках. Також на падіння експорту впливає скорочення промислового виробництва. У першому кварталі воно знизилося на 18%. Другий квартал дав зниження на 14%. Це говорить про те, що ми все ще нижче нуля, але нижню точку вже пройдено.
Падіння ВВП за підсумками 2015 року становитимуть, швидше за все, близько 10%, що дуже болісно. Ці макроекономічні показники впливають на життя всіх громадян України.
Будь ласка, поясніть, що саме в понеділок, 24 серпня 2015 року, спровокувало обвал фондових індексів?
Ситуація з обвалом азіатських ринків нагадала мені 2007-й і першу половину 2008 року, коли українські компанії робили презентації по всій Європі, фокусуючись, в тому числі, на роздрібному сегменті. Коли, припустимо, водії таксі в Штутгарті купували українські цінні папери, а в будь-якому німецькому, австрійському або швейцарському журналі можна було побачити інвестиційні дослідження − в тому числі нашої компанії, а також наших західних колег − щодо фондового ринку України та інших ринків, що розвиваються.
Це говорить, з одного боку, про те, що культура інвестування на Заході дуже розвинена, а з іншого − що ринок був істотно перегрітий. Щоб інвестувати в цінні папери, люди несли останні гроші, забирали депозити з банків, брали кредити чи просто позичали у родичів. Подібна ситуація завжди додатково підсилює падіння фондового ринку. Відбувається ефект доміно, все руйнується.
Схожа ситуація трапилася і в Китаї, а також інших азіатських країнах, у «чорний понеділок».
А в п’ятницю, напередодні обвалу, з якою ймовірністю можна було передбачити драматичний розвиток подій? Адже прогнози про прийдешню нову кризу звучали давно…
У п’ятницю до цього, так само як і кілька місяців тому, було очевидно, що перший же «сірник», кинутий у це «багаття», матиме суттєвий ефект. «Сірником» стали дослідження деяких аналітиків про те, що економіка Китаю сповільнюється ще більше. У результаті виник загальний негативний фон, на якому нестабільність відчула вся країна, мільйони інвесторів, що вклали у фондовий ринок у тому числі і свій майбутній заробіток.
Ситуація в Азії перекинулася на європейські та американські ринки, хоча вони й так падали п’ять тижнів поспіль. На це падіння додатково вплинула нестабільність на сировинних ринках, яка спостерігалася ще на початку літа, й інвестори з виробниками ще тоді враховували у своїх прогнозах такі ризики.
Китайський центробанк дуже швидко відреагував на ситуацію, істотно знизивши відсоткову ставку, що додало грошей в систему і дало хороший знак інвесторам. У підсумку волатильність, наприклад, на американському фондовому ринку протягом 26 серпня склала 10%. Це − трильйони доларів!
Пояснити ці події можна за допомогою психологічних теорій, які показують, як колективно гравці на ринку схильні до паніки або до ейфорії. Адже всі знали, що економіка Китаю буде сповільнюватися. І що багато приватних інвесторів вклали гроші у фондовий ринок, без експертизи та без розуміння того, що ж це за бізнес.
Чи може Україна виграти від такої нестабільності? Адже інвестори все одно шукають, куди спрямувати гроші?
Років 5-7 тому я б сказав, що Україна точно б виграла. Тоді країна була на інвестиційних картах багатьох інвесторів. Україна могла б бути місцем, в яке інвестори за інших рівних умов переводили б свої гроші. Але зараз у нас − скажений валютний контроль, немає інвестиційного клімату, немає фондового ринку, тобто технічно неможливо навіть за бажання втілити якусь інвестиційну ідею.
Валютний ринок перебуває під жорстоким обмеженням − вільного ринку немає. Найчастіше заявки на купівлю валюти обрубуються вручну. Часто ми бачимо по коливанню гривні до долара, що відбувається ручне управління. Гривня перебуває під таким же тиском, як і всі валюти ринків, що розвиваються.
Валюти країн, які залежать від цін на біржові товари, девальвували. Це стосується пострадянських економік, Нової Зеландії, Канади і так далі. Але в Україні центробанк поки що тримає курс гривні, бо суто ринкових аргументів просто не вистачає.
Що і хто виграє від політики НБУ з утримання курсу гривні?
Девальвація − це нормально з боку вільного ринку, але є інший бік. Утримання курсу гривні дозволяє хоч якось підтримувати на плаву споживчий ринок і банківську систему України. Девальвація з 8 гривень до 23 гривень за долар призвела до того, що населення просто зубожіло. Навіть якщо не брати до уваги той факт, що люди втратили гроші в банках. Купівельна спроможність впала, споживчий кошик подорожчав на 60%. А гривневі доходи залишилися тими ж. Відповідно, обвалилися споживчі ринки. Україна традиційно цікавила інвесторів саме своїми споживчими ринками. 45 млн людей, які щось заробляли, і саме через них сюди приходили світові лідери багатьох індустрій. Енергетики, західні банки, сировинні компанії, які були налаштовані на розвиток споживчого ринку. Це було в ті багаті й щасливі роки, які вже закінчилися.
За останні 2-3 роки пішли американці з ринку енергетики. Пішов Chevron. Пішов «РусАЛ», тому що прокурори відсудили в них Запорізький алюмінієвий комбінат. Пішли всі західні банки − хто міг, той пішов.
При цьому суддівського свавілля менше не стало. Тому виявилося, що Україна повністю ізольована від фінансових ринків.
Якщо ми очікували дефіциту платіжного рахунку в $ 1,6 млрд, то нинішня ситуація погіршить становище до 2 млрд. Тому що вартість руди, зерна та інших товарів впала, хоча ми і стали закуповувати газ і нафту за меншими цінами.
Що відбувається з банківською системою України?
Українська економіка в 2004-2008 роки зростала рекордними темпами. Зростання ВВП щороку становило 7-10%. Значно покращився рівень життя людей, зарплати у провідних фахівців збільшилися з 50 до 500 доларів на тиждень. Весь світ дивився на Україну як на нового «азіатського тигра». У цей період на місцевий ринок вийшли багато найбільші міжнародні фінансові інститути, в тому числі й російські. Іноземні інвестори розраховували на зростання українського споживчого ринку.
Все це призвело до того, що отримати доступ до практично непідйомних для себе кредитних ресурсів міг майже кожен, від таксиста, при всій повазі до цієї професії, до великих корпоративних клієнтів. Таким чином люди отримали в руки ключі від солодкого життя без можливості платити за рахунками. Але все це солодке життя закінчилося в 2009 році, коли ВВП впав на 15%, а банківська система обвалилася.
У цій ситуації банки залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Деякі плаксиві депутати й індустріальне лобі, яке, по суті, стало на ноги завдяки цим кредитам, замість реальних дій, спрямованих на допомогу банківській системі, не тільки прищепили суспільству культуру неповернення кредитних коштів, а й закріпили її у відповідних законопроектах. У результаті Україна залишилася на 10 років наперед із банківською системою, функціонал якої зводиться виключно до проведення платежів. Ані функції накопичення, ані інвестування, ані підтримки споживчого ринку й економічного зростання.
Над чим ви працюєте в наглядовій раді Укрексімбанку?
Наразі ми вибудовуємо в державній корпорації нормальну управлінську структуру, в якій є наглядова рада, що балансує менеджмент і не дає можливості виходити за якісь встановлені рамки. В Укрексімбанку ми створюємо нормальну історію корпоративного управління. Я незалежний директор банку, і моє найголовніше завдання – побудувати процедури контролю, які дадуть змогу ефективно управляти банком, не красти, вибудувати процедури ризик-менеджменту тощо.
За інформацією Forbes, ви розглядаєте придбання активів компанії «Форекс Тренд» – одного з раніше найбільших гравців брокерських послуг на фінансових ринках. Будь ласка, розкажіть, для чого ви купуєте активи «Форекс Тренд»?
Ми нічого не купуємо. Як найбільший оператор на фондовому ринку, за нашою стратегією, ми розширюємо свою присутність на різних сегментах, зокрема як виконавці наказів, які дають клієнти. Хоча «Форекс» часто пов’язують із валютою, на ринку торгують також цінними паперами, спредами тощо. І ми хочемо покривати весь світ за такими угодами, надавши широкий асортимент нашим клієнтам. Із чим і пов’язаний наш інтерес до цього бізнесу.
У народі такі компанії називають «Форекс», але де-факто вони – брокери на позабіржових ринках. У нас є співінвестори, які дуже детально розбираються в цьому бізнесі. Ми бачили різні неефективності й можливості на ринку після занепаду деяких компаній через їхню збиткову операційну діяльність.
Ми, у свою чергу, з осені, із жовтня, як співінвестори запускаємо нову компанію, яка хоче залучити клієнтів колег, що «впали». Це буде форекс-брокер, який вестиме тільки безризикові операції. Ми ж розраховуємо на клієнтів і «Форекс Тренд», MMCIS та інших.
Як ви прокоментуєте скандал у США з купівлею інсайдерських даних через хакерів, у якій звинуватили також і українські компанії, зокрема Concorde?
По-перше, Concorde ні в чому не звинуватили. По-друге, розслідування, яке ми провели, показало, що нас цей скандал оминає, оскільки всі угоди були не нашими – ми просто виконували доручення клієнтів. І багато з того, що було озвучено про нас, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Наше завдання – пояснити це регуляторові в США.
Чи є елементи політики в цьому скандалі?
Гадаю, ні. Це звичайний цивільний процес, у який щорічно потрапляють сотні шанованих компаній у США й Європі.
Розкажіть про ваш рецепт порятунку інвестиційного клімату.
Усі ми знаємо, що шокові ситуації можуть стати причиною для перегляду нашого усталеного способу життя. Починаючи вирішувати невелику проблему, ти розумієш, що розв’язувати потрібно глобальніші питання. Припустімо, ідея полагодити стелю може призвести до реалізації ремонту у всій квартирі.
І шокові ситуації завжди були поштовхом до змін на краще. У Грузії це сталося – війна і бідність призвели до того, що люди встали і сказали: хочемо жити по-іншому. При цьому в Грузії був лідер, вольовий і принциповий.
У нас сталася схожа ситуація. Але, на жаль, ми не зробили ремонту у своїй квартирі. Нічого не трапилося. Не було лібералізації валютного ринку, тому що на догоду політичним уподобанням девальвація валюти – це непопулярна річ. Не відбулася і пенсійна реформа, хоча і уряд, і населення стогнуть від проблем із Пенсійним фондом, але ніхто навіть пальця об палець не вдарив, щоб змінити щось.
Не реалізувалася земельна реформа, хоча всі розуміють: тільки вільна купівля-продаж землі може виправити застарілі й неефективні відносини фермера і власника землі, фермера і кредитора й дати поштовх для зростання продуктивності праці та фінансування сільгоспсектору. Тому що можливість взяти під заставу землю захищає кредитора, а незахищений кредитор не фінансуватиме фермера.
Виходить, проблема України – це проблема з ухваленням рішень?
Ухвалюють чимало рішень. Наприклад, дерегуляція, яка спростила життя багатьох бізнесменів. Докорінно змінився ринок газу, і менеджменту «Нафтогазу» вдалося налагодити реверсні поставки газу з Європи. Виявилося, що це можна реалізувати, хоча 25 років до цього всі робили вигляд, що це неможливо.
Нарешті підвищено тарифи. Це болісно, але правильно. А до цього всі жили в ілюзії, що, купуючи газ за $500 і продаючи його за $50, можна нормально працювати десятиліттями.
Деякі зміни є. Та немає критичної маси таких змін. І це не дає можливості говорити, що країна стала на інші рейки і побігла в правильному напрямі. Судді, чиновники, силовики і прокурори такі ж безкарні, як і раніше. У нас у країні більше діточок хочуть стати прокурорами, ніж чесними бізнесменами.
Ви кажете, що судді безкарні. Але чому не ввести імпічмент суддів, про що вже говорять і міжнародні партнери України, і уряд?
Влада багато чого говорить, але, наприклад, судді в нас, як і раніше, залишаються найзахищенішою кастою в суспільстві.
Тим часом міжнародне інвестиційне співтовариство не припиняє цікавитися Україною. Які питання цікавлять іноземних інвесторів насамперед?
Так, іноді буває. Наприклад, останнім часом тему зниження ренти на видобуток газу активно обговорювали західні газодобувачі. На жаль, дворазового зниження ренти недостатньо для того, щоб прийшли нові інвестори і взяли на себе ті політичні, операційні ризики, які є в Україні. У результаті нових інвесторів ми не побачили.
Додам, що в Україні також не пройшла приватизація. Досі близько третини ВВП припадає на державний сектор. Але це неефективно, це завжди злодійство, завжди – елемент корупції. Цю проблему не вирішують роками – ні Ющенко, ні Тимошенко, ні нинішня влада. Хоча в суспільстві є консенсус, влада не ухвалює рішення.
Януковича нема у країні півтора року, але це питання не зрушено ні на міліметр – суцільний популізм. За цей час точно можна було придумати і ввести умови для проведення приватизації.
Ви, зокрема, брали участь у приватизації ОПЗ?
Це показовий приклад. У червні ми провели конференцію для іноземних інвесторів у Нью-Йорку з метою презентувати можливості України, 21 вересня ми проводимо аналогічну конференцію в Лондоні.
До речі, ми постійно проводимо такі заходи, щоб залучити якомога більше західного капіталу в Україну. І ось ці зусилля дали перші результати: деякі іноземні інвестори зацікавилися конкурсом з продажу 5% ОПЗ.
Для того щоб взяти участь у процесі, потрібно було внести депозит. Я поміняв для участі в торгах $4 млн на 90 млн гривень. Але конкурс не відбувся. І тепер у мене немає можливості обміняти ці 90 млн гривень на $4 млн. Але навіть способу застрахуватися від такого ризику, наприклад через опціон, у мене як інвестора в Україні немає. Тому що в нас нема навіть спотового ринку…
Потім Кабмін за два робочі дні до конкурсу ухвалює рішення скасувати приватизацію. Тому що продавати 5% акцій ОПЗ – не кошерно. Я згоден із тим, що краще проводити приватизацію відразу 99%. Але суть у тому, що до цього ці ж люди з влади ухвалили рішення продавати 5%. Запропонували якісь правила гри інвесторам, інвестори їх вимушено прийняли. А потім за два дні все скасували. Хоча для інвестора це цілий процес, і він дорогий.
Як ви вважаєте, з позиції придбання українських активів ми вже перебуваємо на дні? Час купувати?
Однозначно. Зниження ВВП за перший квартал – 18%, за другий – уже 14%. Це все ще зниження, але не таке значне. Ми вже проходимо дно.
Що для вас є джерелом оптимізму в економіці?
Для мене джерело оптимізму – та жменька людей, яка прийшла на різні позиції і яка реально щось зрушує з місця. Валерія Гонтарева в НБУ, Андрій Коболєв у «Нафтогазі», Абромавічус у Мінекономіки. Присутність таких людей дуже мотивує мене.
