жовтня 2015
Чому зниження ставки ФРС на 0,25 п. П. Важливіше для нашої економіки, ніж зниження облікової ставки НБУ на 5 п. п., Розповів інвестбанкір Ігор Мазепа
У середині вересня весь світ із завмиранням чекав новин із засідання Федеральної резервної системи (ФРС) США, де мало бути прийняте рішення про підвищення базової відсоткової ставки на 0,25 відсоткових пунктів з поточних рівнів 0,0-0,25%. Такий крок означав би подорожчання іпотеки, автокредитів, споживпозики, а також перегляд багатьма Центробанками розвинених країн своїх відсоткових ставок. Фактично, це рішення визначало рівень ліквідності в усьому світі, і тим самим, задавало темп розвитку всієї світової економіки. Без зайвого перебільшення, пані Йеллен, голова ФРС США, практично тримала ногу на гальмі світової економіки.
Через тиждень після того, як ФРС так і не зважився підвищити свою ставку, правління Національного банку України прийняло, на перший погляд, революційне рішення про зниження облікової ставки на цілих 5 відсоткових пунктів – до 22% з 27%. Здавалося б, за аналогією з американською обліковою ставкою, це має вплинути на все, що відбувається в країні. Ну, або, як мінімум, оживити економічну активність.
Але Україна – не США. А тому зниження облікової ставки НБУ, за великим рахунком, було просто цікавою подією без особливих наслідків.
Чому так? Відповідь в самій анатомії нашої економіки. Річ у тому, що численні структурні перекоси, такі як фіксований курс гривні або енергетичні субсидії, генерують в Україні високу інфляцію, що робить кредити дуже дорогим задоволенням для всіх. Поганий захист прав власності (чого тільки варті “дозволи” судів не платити кредити) тільки збільшують витрати по кредитуванню. В результаті, відсоткові ставки у нас навіть у спокійні часи обчислюються двозначними цифрами, що робить цей ресурс недоступним для нормального бізнесу. Статистика каже, що українська економіка торік інвестувала в свій розвиток в основному внаслідок власних зароблених грошей (70,5%), і коштів державного/місцевих бюджетів, і тільки на 9,9% – за рахунок кредитів. Як наслідок, кредити для реальної економіки є “рудиментарним” інструментом, а процентні ставки – це показник, який важливий лише для обмеженого кола людей.
Модний крок
У чому ж тоді сенс зміни облікової ставки в Україні? Ну, по-перше, це модно. Центробанк повинен мати облікову ставку і сигналізувати про свої настрої зміною цієї ставки. А, по-друге, облікова ставка зачіпає сегмент так званих спекулятивних операцій з купівлі цінних паперів, а також операцій з купівлі валюти.
Нагадаю, НБУ різко підвищив облікову ставку на початку березня (до 30% від 19,5%) якраз після того, як гривня обвалилася за 30 грн/$. Цим кроком НБУ відбив бажання брати гривневі кредити для валютних спекуляцій, тим самим, послабивши спекулятивний попит на долар і заспокоївши валютний ринок. З тих пір ситуація стабілізувалася і гривня навіть зміцнилася. А коли іноземні кредитори погодилися списати нам більше $ 3 млрд боргу, та ще відстрочити його погашення на чотири роки, стало ясно, що ризики дестабілізації валютного ринку мізерні. Очевидно, що в таких умовах НБУ відчув можливість знизити облікову ставку і таким чином продемонструвати свої оптимістичні очікування. Іншими словами, все, що хотів сказати НБУ зниженням ставки це – “ми не боїмося валютних гойдалок”.
Коли ж облікова ставка НБУ придбає хоч якесь значення для нашої економіки? Це відбудеться тільки тоді, коли відсоткові ставки будуть виражатися в однозначних числах, щоб більшість бізнесменів могли їх собі дозволити кредити. А це, у свою чергу, відбудеться не раніше, ніж інфляція знизиться до 5% на рік. Намір Нацбанку перейти до так званого інфляційного таргетування спрямовано саме на досягнення такої цінової стабільності. Але поки що зміна на якихось 0,25 відсоткових пункти ставки ФРС для нас будуть більш важливою і відчутною подією, ніж зміна ставки НБУ на цілих п’ять відсоткових пунктів.
