липня 2015
Після трагічних подій у Мукачеві тема контрабанди цигарок знову стала актуальною.
Звичайно, про неї багато хто знав і раніше. Просто не хотілося акцентувати увагу на ще одній хворобі суспільства.
Адже у нас вся дискусія про тютюновий бізнес зводиться до того, що треба радикально підняти акцизи, щоби менше курили і більше платили до бюджету.
Тільки ось, виявляється, що вирішення проблеми куріння не таке вже й прямолінійне. Караючи гривнею “злісних курців”, ми просто переводимо її в дещо іншу форму.
Коротше кажучи, цікава тема. Ось ми з колегами з Бізнес-ради “Ціна держави” і вирішили заглибитись у це питання, щоб зрозуміти, якою має бути зважена акцизна політика в цьому сегменті.
Перше, що кинулося у вічі: виявляється, питання “піднімати чи не піднімати акцизи” не варто. Так, Україна, підписавши угоду про асоціацію з ЄС, зобов’язалася підтягнути акцизні ставки на цигарки до європейського рівня.
Нагадаю, наші акцизи на цигарки становлять близько 13 євро на 1 тис штук, тоді як ЄС зобов’язує своїх членів стягувати щонайменше 90 євро на 1 тис штук.
У такій ситуації, начебто, все зрозуміло: беремо та діємо. Тим більше, що це горезвісні “європейські практики”. Проте, як свідчить досвід нових країн-членів ЄС, саме швидкість підвищення акцизів має ключове значення. Наведу два показові приклади.
2007 року Болгарія приєдналася до ЄС, це через 12 років після підписання угоди про асоціацію. Приблизно за рік до вступу до ЄС країна ініціювала різке підвищення акцизів – з 19 до 37 євро і, як наслідок, “насолодилася” неймовірним зростанням контрабанди – близько 30% ринку.
У результаті уряд “відкотив” ставки акцизу, щоб виправити ситуацію.
Другий приклад стосується Литви. Країна приєдналася до ЄС у 2004 році, через шість років після підписання угоди про асоціацію.
Десь за два роки до цього з метою виконання вимог ЄС Литва більш ніж удвічі підвищила акцизи на цигарки. У результаті замість мізерних 3% контрабанди вона отримала близько 40%.
Через ці та низку інших невдалих прикладів Єврокомісії довелося прописати в директиві, що підвищення акцизних ставок має бути “поступовим” і наскільки це можливо – “з урахуванням регіонального контексту”.
А регіональний контекст у нас такий.
З одного боку, на захід від нас – європейські ринки, де і акцизи, і ціни на цигарки в рази вищі. Логічно, що українські ділки зацікавлені у нелегальному експорті цигарок. Саме для того, щоб вирішити цю проблему, Єврокомісія просить підвищувати акцизні ставки.
З іншого боку, Україна сама є ласим шматком для контрабанди для Росії, Білорусії та Молдови. Низькі доходи населення та прозорий кордон на сході цьому сприяють.
От і виходить, що для вирішення проблеми потрібно маневрувати між двома вогнями і підвищувати акцизи так, щоб не повторити досвід Литви або Болгарії.
Наша ситуація посилилася з появою сірої зони на території східного Донбасу в 2014 році. Таким чином, контрабанда сигарет є добрим джерелом доходу для бандитів з так званих ЛНР та ДНР. А це вже не просто контрабанда, а питання фінансування тероризму.
Як говориться, ще один аргумент, чому до питання тютюнового акцизу потрібно ставитись дуже обережно.
Яке ж рішення ми бачимо для нашої ситуації? Якою має бути акцизна політика, щоб знижувати рівень куріння та не створювати умов для зростання нелегального ринку? Відповідь дає той самий міжнародний досвід: в основі підвищення акцизних ставок має лежати рівень доходів населення.
Адже як виходить: ціни на цигарки підвищилися, а бажання курити не пропало. Ось людина і купує контрабандний товар чи “паленку”.
Наша відповідь – попереджувальне зростання акцизів з урахуванням зростання доходів. За нашими оцінками, це підвищення акцизів у середньому на 16% на рік, що дасть нам змогу поступово довести ставки акцизу до рівня ЄС протягом 18 років.
Для розуміння: це менше часу, ніж знадобилося на гармонізацію акцизів новим країнам-членам ЄС.
І замість післямови. Акцизна тематика спливає щоразу, коли уряду потрібно “латати дірку” у бюджеті. Кожен етап підвищення акцизів дивним чином збігається з кризовими явищами та очевидною потребою швидко “подивитися бабло” в скарбницю.
У цих ініціативах питання боротьби з курінням, як то кажуть, для галочки. У цьому контексті підписання угоди про асоціацію та вимога визначити чіткий графік підвищення акцизів – чудова можливість внести передбачуваність у даному питанні.
Адже для будь-якого бізнесу, який сплачує податки, передбачуваність та розуміння майбутнього – це основа. Навіть якщо це виробництво цигарок.
Генеральний директор Concorde Capital Ігор Мазепа
