жовтня 2017
Зміну пенсійного законодавства реформою можна назвати з великою натяжкою. Пенсійний фонд залишається монопольним механізмом із перерозподілу грошей працюючих громадян пенсіонерам, – вважає генеральний директор інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа.
З прийняттям пенсійної реформи в Україні банальна фраза “пішов на заслужений відпочинок” набуває буквального сенсу.
Тепер на пенсію дійсно потрібно заслужити — вона стає привілеєм для тих, хто працював не менше 25-35 років.
Благо, для нинішніх пенсіонерів, які стали тепер обраною категорією громадян, останні зміни у пенсійному законодавстві обіцяють лише надбавки до пенсії.
Однак своїм жорстким ставленням до майбутніх пенсіонерів ця реформа мало чим відрізняється від проведеної в 2011 році тодішнім віце-прем’єром Сергієм Тігіпком.
Якщо у 2011 році наша влада безпосередньо збільшила пенсійний вік громадян, то реформа 2017 року збільшила те, що Міжнародний валютний фонд називає “ефективним пенсійним віком”. Результат, очевидно, буде таким самим — середній вік виходу на пенсію зростатиме.
Як і в 2011 році зміну пенсійного законодавства реформою можна назвати з великою натяжкою. Принципово нічого не змінюється. Лише дещо підвищуються шанси на те, що в далекому майбутньому державний пенсійний фонд зменшить у своєму бюджеті дірку, яка становить половину його видатків.
При цьому непроста демографічна ситуація не гарантує, що це останнє посилення умов виходу на пенсію для працюючих українців.
Державний пенсійний фонд і надалі залишається монопольним механізмом із перерозподілу грошей працюючих громадян пенсіонерам. Функцій фонду, тобто накопичувача коштів, він не виконує.
Щоб завершити реформу, потрібно йти далі і створювати накопичувальні пенсійні рахунки для громадян, які працюють. Тоді хоча б частина пенсійних внесків накопичуватиметься для майбутніх персональних виплат замість того, щоб йти до загального котелу покриття дефіциту державного фонду.
Накопичувальні пенсійні рахунки та приватні пенсійні фонди — норма у більшості західних країн. Вони не лише дозволяють їх власникам спокійніше дивитися у майбутнє, а й відіграють важливу роль у фінансовій системі країни.
Такі фонди не просто накопичують заощадження громадян, а й інвестують їх. Від цього подвійна користь: вкладники примножують гроші на своїх рахунках, а економіка отримує кошти на інвестування.
Ці кошти є довгостроковими, адже пенсійні фонди готові вкладати їх у “довгі” інвестиції. Це те, чого так не вистачає нашій економці, адже банківська система, яка накопичує переважно короткострокові вклади населення, не може собі дозволити довгострокове кредитування.
Оновлене пенсійне законодавство передбачає впровадження накопичувальної пенсійної системи з 2019 року, але поки що не дає жодної конкретики, як ця система виглядатиме.
Можливо, перепоною для накопичувальної системи є МВФ, представники якого висловлюють свій скепсис щодо її створення. Можливо, саме тому питання приватних пенсійних фондів було перенесено на період, коли поточна програма співпраці з МВФ закінчиться.
Якщо ми справді хочемо створити ефективну накопичувальну систему, це питання не можна відкладати до початку 2019 року. Вже сьогодні потрібно працювати над створенням ефективного фондового ринку, який зможе перетворювати накопичення приватних фондів на кошти для довгострокових інвестицій.
Уже сьогодні потрібно створювати стимули для створення таких фондів та ефективні механізми контролю над ними. Для того, щоб через рік можливе введення накопичувальної пенсійної системи не стало новою прикрою несподіванкою для українців або новим приводом для критики влади.
Будь-які непродумані рішення у цій сфері можуть занапастити довіру до накопичувальної системи, зруйнувавши важливий чинник розвитку нашої економіки.
генеральний директор, власник інвестиційної компанії Concorde Capital
