жовтня 2015
Чому зниження ставки ФРС на 0,25 п. п. важливіше для нашої економіки, ніж зниження облікової ставки НБУ на 5 п. п., розповів інвестбанкір Ігор Мазепа
У середині вересня весь світ із завмиранням чекав новин із засідання Федеральної резервної системи (ФРС) США, де могло бути прийняте рішення про підвищення базової процентної ставки на 0,25 процентних пункти з поточних рівнів 0,0-0,25%. Такий крок означав би подорожчання іпотеки, автокредитів, потреб позик, а також перегляд багатьма Центробанками розвинених країн своїх процентних ставок. Фактично, це рішення визначало рівень ліквідності у всьому світі, і тим самим задавало темп розвитку всієї світової економіки. Без зайвого перебільшення пані Єллен, голова ФРС США, практично тримала ногу на гальмі світової економіки.
Видимість змін
За тиждень після того, як ФРС так і не наважився підвищити свою ставку, правління Національного банку України ухвалило, на перший погляд, революційне рішення про зниження облікової ставки на цілих 5 процентних пунктів – до 22% з 27%. Здавалося б, за аналогією до американської облікової ставки, це має вплинути на все, що відбувається в країні. Ну, або, як мінімум, пожвавити економічну активність.
Але Україна – не США. А тому зниження облікової ставки НБУ, за великим рахунком, було просто цікавою подією без особливих наслідків.
Чому так? Відповідь у самій анатомії нашої економіки. Справа в тому, що численні структурні перекоси, такі як фіксований курс гривні чи енергетичні субсидії, генерують в Україні високу інфляцію, що робить кредити дуже дорогим задоволенням для всіх. Поганий захист прав власності (чого тільки варті “дозволу” судів не сплачувати кредити) лише збільшують витрати на кредитування. У результаті процентні ставки у нас навіть у спокійні часи обчислюються двозначними цифрами, що робить цей ресурс недоступним для нормального бізнесу. Статистика каже, що українська економіка минулого року інвестувала у свій розвиток в основному за рахунок власних зароблених грошей (70,5%), та коштів державного/місцевих бюджетів, і лише на 9,9% – за рахунок кредитів. Як наслідок, кредити для реальної економіки є “рудиментарним” інструментом, а відсоткові ставки – це показник, який є важливим лише для обмеженого кола людей.
Модний крок
У чому тоді сенс зміни облікової ставки в Україні? Ну, по-перше, це модно. Центробанк повинен мати облікову ставку та сигналізувати про свої настрої зміною цієї ставки. А, по-друге, облікова ставка зачіпає сегмент так званих спекулятивних операцій із купівлі цінних паперів, а також операцій з купівлі валюти.
Нагадаю, НБУ різко підвищив облікову ставку на початку березня (до 30% від 19,5%) саме після того, як гривня обвалилася за 30 грн/$. Цим кроком НБУ відбив бажання брати гривневі кредити для валютних спекуляцій, послабивши спекулятивний попит на долар і заспокоївши валютний ринок. З того часу ситуація стабілізувалася і гривня навіть зміцнилася. А коли іноземні кредитори погодилися списати нам понад $3 млрд. боргу та ще й відстрочити його погашення на чотири роки, стало зрозуміло, що ризики дестабілізації валютного ринку мізерні. Очевидно, що за таких умов НБУ відчув можливість знизити облікову ставку і таким чином продемонструвати свої оптимістичні очікування. Іншими словами, все, що хотів сказати НБУ зниженням ставки, це – “ми не боїмося валютних гойдалок”.
Коли ж облікова ставка НБУ набуде якогось значення для нашої економіки? Це станеться лише тоді, коли відсоткові ставки виражаються в однозначних числах, щоб більшість бізнесменів могли собі дозволити кредити. А це, у свою чергу, станеться не раніше ніж інфляція знизиться до 5% на рік. Наміри Нацбанку перейти до так званого інфляційного таргетування спрямовані саме на досягнення такої цінової стабільності. Але поки що зміна на якихось 0,25 процентних пунктів ставки ФРС для нас будуть більш важливою і відчутною подією, ніж зміна ставки НБУ на п’ять процентних пунктів.
Ігор Мазепа, генеральний директор інвестиційної компанії Concorde Capital, голова правління Бізнес-ради “Ціна держави”
http://finance.liga.net/economics/2015/10/8 /opinion/45293.htm
